avangard-pressa.ru

Ключові терміни і поняття. Взаємодія– філософська категорія, яка відображає особливий тип відношення між об’єктами, при якому Кожний з об’єктів впливає на інші об’єкти - Философия

Взаємодія– філософська категорія, яка відображає особливий тип відношення між об’єктами, при якому Кожний з об’єктів впливає на інші об’єкти, приводячи їх до зміни, і водночас зазнає впливу з боку кожного з цих об’єктів, що, в свою чергу, зумовлює зміни його станів.

Детермінізм- причинно – наслідкова залежність.

Діалектика - вчення про всебічні зв’язки , рух і розвиток.

Розвиток - незворотна, закономірна зміна матеріальних та духовних об’єктів.

1. Діалектика - вчення про всебічні зв’язки, рух і розвиток, уособлює культуру теоретичного мислення. Діалектика (розмова, бесіда, обмін думками, зіткнення зустрічних суджень, діалог).

В діалектиці виділяють три складових:

Принципи діалектики: принцип зв’язку і принцип розвитку;

Закони діалектики.Загальновизнаними є три закони. Їх називають законами руху і розвитку. Це закон єдності і боротьби протилежностей, закон взаємного переходу кількісних змін у якісні, закон заперечення - заперечення.

Категорії діалектики. Це поняття, в яких і через які здійснюється філософське мислення. Категорії - це одиничні поняття, з іншого боку вони дані у так званій “парній відокремленості”: “зміст - форма”, “можливість - дійсність”, “причина - наслідок” та ін. Категорії по – своєму відтворюють суперечливу (“парну”) природу законів діалектики (“єдність - боротьба”, “кількість - якість”, “заперечення - заперечення”). Саме тому категорії справедливо називають неосновними законами діалектики.

Отже, діалектика є цілісною різноманітністю принципів, законів і категорій. Специфічні, узагальнені поняття у філософії мають назву категорій (висловлювання, твердження). Категорія є мова філософії, то розмова цією мовою є мовою філософії.

Зміст категорій філософії.

1) Категорія “Причина - наслідок”. Причини ніколи не виступає у чистому вигляді, її завжди супроводжують умови і привід. Умови - це сукупність факторів, які супроводжують або сприяють причині. Умови є необхідні і достатні. Необхідні створюють можливість виникнення події, достатні забезпечують реалізацію цієї можливості. Причина - одна із визначальних умов, тобто умова, яка здебільшого викликає дію. Але, щоб відбувся наслідок, потрібен привід. Привід пов’язаний як з причиною так і з умовами, Привід як поверховий вираз причини, служить поштовхом для породження наслідку.

2) Категорія “Необхідність – випадковість”. Необхідність розуміється як, необхідним є те, що за певних обставин обов’язково є, або повинно бути. Випадковість - поняття яке визначає, що за певних умов може бути, а може й не бути. Науковий світогляд визначає безумовну об’єктивність необхідності і випадковості. Фіксується необхідність і випадковість у їхній якісній протилежності. Наприклад, відкриття Америки – подія необхідна, зумовлена всім соціально – економічним розвитком Європи в епоху Відродження, і водночас це відкриття є випадковим в тому розумінні, що воно могло бути зроблене або раніше, або пізніше. Людська необхідність прокладає собі шлях через безліч випадковостей.

3) Категорія “Можливість - дійсність” - це філософське поняття, яке відроджує об’єктивно існуючий і внутрішньо існуючий стан предмета у його незавершеному, потенційному розвитку. Дійсністю є філософське поняття, яке характеризує реалізоване, завершене, актуальне буття предмета; дійсність - здійснена можливість. Будь - яка можливість співвідноситься із дійсністю. Можливість і дійсність взаємопов’язані і нероздільні категорії, водночас вони суперечливі.

Закони діалектики.

1) Джерелом розвитку всіх природних, соціальних і духовних об’єктів та процесів є взаємозв’язок і боротьба протилежностей. Або інакше джерелом розвитку всіх природних, соціальних і духовних процесів є діалектична суперечність. Отже , одним із головних законів діалектики, є закон єдності і боротьби протилежностей.Протилежності - це основні суттєві сторони, частини, сили, властивості об’єктів і процесів, внаслідок взаємодії яких виникає рух, розвиток цих об’єктів і процесів (позитивний заряд у ядра і негативний у електронів; у природі - асиміляція дисиміляція; у суспільстві – це продуктивні сили і виробничі відносини; у пізнанні - це чуттєві і раціональні знання). Взаємо заперечення (боротьба) – це полярна спрямованість тенденції дій або характеристика суттєвого змісту протилежності, які взаємо виключають одна одну (процес асиміляції та дисиміляції). Взаємозв’язок і єдність протилежностей означають їхнє взаємопокладання,, нерозривну, органічну взаємозумовленість (корінь і стовбур дерева). Отже, даний закон діалектики відповідає на питання, що є джерелом розвитку оточуючих об’єктів. Це закон єдності і боротьби протилежностей.

2. Закон переходу кількісних змін у якісні розкриває механізм розвитку, охоплює якісні і кількісні зміни природи, суспільства і духовної сфери. Зміст і характер механізму розвитку розкривається через категорії “якість”, “кількість”, “властивість”, “міра”, “стрибок”. Якість – це внутрішня стійка визначеність об’єкта, цілісна єдність властивостей, які відрізняють об’єкт від інших об’єктів . Якщо умови змінюються, то окремі властивості речовин теж змінюються, або зникають зовсім. За високих температур залізо втрачає властивість намагнічуватись при взаємодії з магнітом. Міра – це філософська категорія, що виражає діалектичну єдність якісної і кількісної визначеності (зумовленості) об’єктів і процесів. Кількісні характеристики можуть змінюватися до певної межі, за якою зміна кількості спричиняє зміну якості об’єкта, процесу або навпаки. Стрибок . Перехід від старої якості до нової позначається категорією “стрибок”. Існує два види стрибка: швидкі (вибухові) і поступові.

3) Закон заперечення - заперечення. Діалектичне заперечення - це такий перехід від старої якості до нової, за якого певні сторони, елементи змісту старої якості входять у перетвореному вигляді у зміст нової якості. Закон заперечення - заперечення характеризує напрям і форму розвитку, єдність поступовості і наступності, виникнення нового і відносне повторення певних моментів старого (покоління людей, насіння і рослини, технічний прогрес тощо). Закон заперечення - заперечення співвідносить категорії “розвиток” і категорію “прогрес”. Прогрес – це напрям розвитку, коли реалізуються внутрішні можливості певної системи в процесі встановлення якісно нової системи, що забезпечує більш високий ступінь цілісності, стійкості і пристосованості до середовища і більш високий потенціал для наступного розвитку. Регрес - напрям розвитку, протилежний прогресу.